У совіцькі часи у Львові таки були нелегальні борделі, і не десь там на задвірках міста, а в самому центрі міста. Ну а щоб потенційним клієнтам було легше їх відшукати їхні власники використовували імена казкових героїв – про це стверджує львівський журналіст та письменник Олесь Ганущак (Ганс). Власне про це та про амурні історії львівських письменників його чергова розповідь.
Кав’ярні у львівському готелі «Жорж» мають давню історію, яка тягнеться ще у міжвоєнні роки, однак так далеко ми заглиблюватись у глибину століть ми не будемо, оскільки не маємо в наявності живих свідків – а як то було насправді.
Готель «Жорж» та прилеглі до нього вулиці завжди були популярними серед людей з мистецького середовища. Саме тут вони «обмивали» свої гонорари, тим більше, що закладів, де це можна було зробити не бракувало.
За совіцьких часів у місті було чимало, як то кажуть «забігайлівок», де можна було просто забігти на 5 хвилин, перехилити 50-грамову чарку та піти далі, а були і заклади поважні, де отаким короткотривалим візитом не відбудешся.
Один з найвідоміших львівських композиторів Ігор Білозір також вмів гарно відпочити. Оскільки ж його помешкання знаходилось у центрі Львова та вулиці Гаврилюка, то й ходити йому далеко не доводилось.
Відносно короткотривале правління останнього президента СРСР Михайла Горбачова запам’яталось, зокрема, антиалкогольною кампанією останній керівник наддержави був рішучим противником вживання хмільного і намагався привчити до того своїх співгромадян.
Площа Ринок завжди була місцем, яке славиться своїми численними «крапками». Так є зараз, так було у міжвоєнному Львові, але так було і за совіцьких часів.
Центр Львова, надто вулиця Краківська завжди була місцем розташування популярних серед львів’ян закладів, як тоді казали, громадського харчування.
Богемне життя Львова було насиченим навіть у совіцькі часи – театральні кав’ярні Львова були осередком такого життя, де розігрувались свої трагедії та комедії.
