Подорожі Україною

У вересні 1914 року, тобто трохи більше 100 років галичани вперше дізнались, що таке Російська імперії та які у ній панують порядки.

Російська окупація Львова у роки І Світової війни, хоча й була явищем короткотривалим, однак мала чималі наслідки для розвитку нашого міста а також української нації в майбутньому.

Кава є одним із символів Львова, причому не лише сучасного – цей напій був надзвичайно популярний серед львів’ян і у давні часи. Настільки, що навіть міцно увійшов у літературу, навіть у назви художніх творів. Яскравим прикладом є роман Наталії Гурницької «Мелодія кави в тональності кардамону».

Ми можемо докладно дослідити хронологію Львова, всіх подій, які в ньому відбувались, дізнатись хто з цікавих людей жив у нашому місті, що і коли робив – однак чого ми ніколи не відтворимо, це запахів та звуків давнього міста.

На початку 17 століття Львів за чисельністю населення приблизно дорівнював сучасним Винникам. Власне через це нам дуже важко уявити тогочасне життя, адже змінилась не лише чисельність населення, а й його ритм та уклад.

Флешки, інтернет, фейсбук – зараз це основні атрибути нашого життя. Постійна метушня – біганина по різноманітних справах, розпродажі – таким є звичне життя пересічного львів’янина, і це дуже гарно показано у романі Галини Вдовиченко «Бора». Львів’янам часто не до архітектурних принад міста – часу підняти догори голову у них просто немає – таким є життя міста на початку ХХІ століття. Отож мандруємо містом разом з Христиною Борою – героїнею Галини Вдовиченко.

Не так давно у Львові з’явилось кілька нових пам’ятників – митрополиту Андрею Шептицькому та творцю національного гімну отцю Михайлові Вербицькому.

Львів дає натхнення не лише для маститих письменників, а й молодих – саме на львівській тематиці вони дебютують у великій літературі, і це дуже приємно. І не лише львів’яни.

Пам’ятники це своєрідні акценти у просторі, які організовують життя міста – біля частини з них майже постійно юрмляться туристи роблячи численні фото та селфі на згадку про місто.