Є в Україні містечка, які не часто зустрінеш на туристичних мапах мандрівників. Так, там немає розвиненої інфраструктури, комфортного доїзду, мережі готелів та хостелів, однак туди вабить мандрівника щось інше – атмосфера історії, дух часу, який зберігають старі руїни замків, дерев’яних церков, і саме такі містечка з глибинах української периферії зберігають в собі магію подорожі. Містечко Корець на Рівненщині саме з таких.
З Рівного до Корця їдуть маршрутки, по київській трасі. Містечко входить до списку історичних малих міст України занесених під охорону держави, але мало хто про це знає. У Корці є багато дерев’яних церков столітньої давнини, замок князів Чорторийських, а саме містечко відоме з Княжих часів.
Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена під 1150 роком.1380 року територія сучасного Корця була передана великим князем литовським Ягайлом князеві Федору Острозькому. У 1386 році тут було збудовано замок і відведено в нове русло річки Корчик.
Від початку XV століття поселення переходить у володіння роду князів Корецьких. Після Люблінської унії (1569) — у складі Луцького повіту Волинського воєводства перебувало під владою Корони Польської. У XVI — середині XVII століттях Корець перетворюється на одне з найбільших міст Волині. Рід князів Корецьких перервався 1651 року. Їх володіння перейшли в спадок князям Чорторийським, які відтоді звалися Чорторийські-Корецькі. Протягом 2-ї половини XVII століття Корець декілька разів зазнавав великих ушкоджень, поступово прийшовши до занепаду.
Від 2-ї половини XVIII століття почалося пожвавлення розвитку Корця, зокрема, тут виникли мануфактури шкіряної, полотняної та суконної промисловості. 1788 року став до ладу порцеляно-фаянсовий завод. Після 2-го поділу Польщі (1793) Корець перейшов під владу Російської імперії й отримав статус волосного центру Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
. . . .
Протягом української національно-визвольної революції 1917-1921 років Корець перебував у складі Української Народної Республіки та Української Держави. Замок князів Корецьких-Острозьких.
Князь Острозький у 15 ст. спорудив дерев’яний замок, а волинський воєвода Богуш Корецький у першій половині 16 ст. укріпив його мурами. Регулярний, бастіонної системи замок із боку материка був оточений глибоким ровом, через який вів до фортеці підйомний міст. У 17—18 ст. замок суттєво перебудовували. Останню, найбільшу перебудову здійснили у 1780-ті рр. князі Чарторийські, в результаті чого замок був пристосований під княжий палац із модним на той час бароковим декором. Саме з того часу дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і чудовий арочний кам’яний міст. Частково збереглися й підземелля — обов’язкова багатофункціональна частина середньовічного замку. У 1832 році корецький замок спіткала пожежа, і відтоді його більше не відбудовували.
Свято-Троїцький жіночий монастир
Монастир був заснований 1620 року як францисканський кляштор. Тоді спорудили барокові костел та корпус келій. Після політичних збурень 1830 року костел скасовують і переосвячують як Троїцьку церкву, а отже, з’являється потреба надати йому православних рис. Тому у другій половині XIX століття західний фасад колишнього костелу надбудовується дерев’яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом зводиться четверик з п’ятьма главами, непропорційно маленькими, порівняно з суцільним об’ємом храму.
Шедевром Корця є костел святого Антонія — пам’ятка архітектури 1533 року.
На початку XX століття з’являються тепла Іоанно-Предтечинська церква і надбрамна дзвіниця, збудовані в російському «теремному» стилі. До історико-архітектурних пам’яток міста також належать:
- Келії Воскресенського монастиря
- Малий палац Йозефа Чарторийського
- Церква святого Миколая
- Церква святого Юрія
- Будинок Горчицьких