Доба Князів. Лаврівський монастир.

lawriw_glowna.jpg (134.17 Kb)

Лаврівський Святоонуфрівський монастир – один з таких. До Лаврова найкраще доїхати від міста Старий Самбір. Монастир та церква засновані Великим князем Литовським Войшелком, який став ченцем і отримав чернече ім’я Лавр. У 1257 році Литовський князь отримав постриг та заснував тут монастир святого Онуфрія. Це найстаріший збережений до нині монастир святого Онуфрія в Україні. Князь Войшелк був кумом князя Лева Даниловича, засновника міста Львова. У бібліотеці монастиря до 1939 року зберігалася грамота Князя Лева в якій йшлося про те, що його «кум», князь Лавр продав монастир владиці Антонію.

lawriw4.jpg (2.41 Kb)

Насправді перша документальна згадка про монастир походить з 1407 року. В Онуфріївській лаврі свого часу зберігалася частина мощей святого Онуфрія і це було єдине місце зберігання мощей святого у Східній Європі. Мощі були втрачені під час татарських набігів у XVI столітті.lawriw_1.jpg (1.5 Kb) У 1767 році дерев'яний монастир згорів і збереглася лише мурована каплиця в стінах якої знайшли домовини князів: Лева і Лавра, як вважають дослідники. Домовини були покриті товстою срібною бляхою і прикрашені вишуканою різьбою, на одній із них — було викарбувано ім'я Лева. Більшість дослідників вважають цю оповідь легендою. Зокрема, вони вказують на те, що князь Лев помер ченцем, а відтак його мали б поховати, як простого смертного — в дерев'яній труні, а не в срібній домовині. Так чи інакше, а домовини і сьогодні стоять у вежі монастиря, і вражають маленькими розмірами, що говорить нам про часи раннього середньовіччя.

lswriw3.jpg (164.39 Kb)

У Лаврівському монастирі особливу увагу привертає Церква святого Онуфрія, настінні фрески, в якій, збереглися з п’ятнадцятого століття. Розписи з життя Христа робили вже за княжого панування польських володарів і їх авторами є вихованці Ягеллонської школи, тому візантійський характер фресок дуже нагадує собою розписи Каплиці на Вавелі у Кракові. Лаврівський монастир на початку 20 століття був місцем навчання та молитви молодого графа Андрея Шептицького, також Андрей Шептицький особисто досліджував фрески. Сьогодні на стінах церкви,як і колись, розписи можна побачити на власні очі. Найважчим для Лаврівського монастиря було 20 століття. Радянська влада вивезла та знищила одну з найбільших бібліотек в Галичині, яка була якраз на території монастиря. А монастир перетворили на інтернат для дітей. Деякі ікони місцеві мешканці врятували. Лише у 1994 році приміщення монастиря повертають церкві. А дослідження на його території тривають і нині. Романтики вірять, що саме тут поховані князі Лев та Лавр і досі десь є нетлінні мощі святого Онуфрія. І доки жива ця легенда чи переказ, є ті, які приїжджають у Лаврів шукати сліди Князів..