Де покататись на велосипеді у Карпатах? Це питання, що постає у багатьох любителів активного відпочинку. Серед них є ті, хто спокійно намотує кілометри низовинами поміж туристичних цікавинок. А є й ті, хто шукає гострих відчуттів спускаючись крутими схилами гір на спеціально підготовлених стежках. Так, на Львівщині деякі стежки мають за основу пішохідні маршрути підйому-спуску на вершини. І лише подекуди спеціальні позначки попереджають пішоходів про дозволений тут рух на велосипедах. Та ще цікавішими є локації зі спеціальними конструкціями, проїзд і стрибки з яких додають адреналіну – байк-парки. Ще одна звичка таких шаленців – знімати свій спуск екшн-камерою і викладати відео в інтернет.
Втім, є і місцини, де велоекстремали їздять на свій ризик, бо взагалі не обладнані для таких розваг. Відтак вони власноруч насипають невеличкі горбки чи облаштовують з дошок і колод трампліни, так звані кікери.
Карпати на Львівщині мають кілька знаних серед екстремалів гір з швидкісними велоспусками (велотрейли) у різних районах. Та їх ще об’єднує можливість привезти свого двоколісного зі Львова до гір поїздами. Адже курсують електрички зі спеціальними вагонами.
Сколе особливе тим, що поряд з ним є кілька “обкатаних” вершин, що притягують велоекстремалів. А ще з міста зручніше їхати електричкою.
Гора Лопата – даунхіл
Зручна і складна водночас. Стежка на Лопату є популярною поміж новачків у мандрах горами, адже вона починається неподалік від головного моста міста Сколе і має відповідне маркування. Підйом пішоходів триває трохи більше двох годин. Спуститись з неї можна іншою стежкою, що веде у село Кам’янка. Та роверисти спускаються все ж у Сколе, бо стежка вже перевірена (хоча велосипедною офіційно не є).
Особливістю гори є те, що вершини не взагалі не видно під час підйому, через густий ліс. А на останньому відтинку до неї є пагорб з досить крутим схилом. Лопата перш за все для піших туристів, відтак стежка місцями дуже вузька, а подекуди – подібна до жолоба. Обабіч неї та згори досить близько гілки дерев. А місцями вона схожа на кам’янисте дно струмка. По-справжньому крутих поворотів небагато. Але часто доводиться петляти між дерев. Початок спуску і останній відрізок доведеться їхати по коріннях дерев. Але саме на ньому спорудили дерев’яні трампліни для стрибків (кікери).
Гора Даниловець – даунхіл
На тому ж березі річки Опір, що й Лопата, ця гора є майже її сусідкою, вони навіть схожі тим, що вершину можна побачити тільки, зійшовши на неї. Однак Даниловець менш популярна, навіть серед піших підкорювачів гір. Втім, це не завадило велоентузіастам створити на схилах Даниловця кілька трамплінчиків-кікерів, контрнахилів. Даунхіл з висоти майже 830 м н.р.м. триватиме близько 7 хвилин. Більшість спуску буде вузькою стежкою, всіяною каміннями, у тіні. Для досвідчених райдерів.
Гора Парашка – даунхіл
Ще одна «велосипедна» гора, що близько від Сколе, а рух на неї починають буквально з шосе. Це найвища вершина масиву Сколівські Бескиди. Підйом на неї займе 2,5-3 год. Його можна поділити на дві частини: лісова і полониною. Друга досить коротка. Вона починається з частини хребта Парашки, що називається Тимків Верх і з піком Парашки утворює так зване «сідло». Саме з сідла зазвичай починають спуск на велосипедах. Хоча вершечок гори зовсім лисий, зате стрімкий і рух вузькою стежкою з нього – для досвідчених фрірайдерів, чи піших мандрівників.
У лісі чимало вузьких і крутих місць (з контруклонами). Майже вся стежка жорстка, покрита дрібним камінням. На середині та у нижній частині є кілька трамплінів-кікерів.
У колишньому Сколівському районі є відомий гірськолижний курорт Славське. У містечку вже кілька років розвивають велосипедний туризм. Зі Славського вирушають велодоріжками у сусідні села, та нас цікавить екстрим. На ньому і зосередимось.
Гора Погар – данухіл на МТВ
Її висота лише 850 метрів. Підйом на неї нескладний і починається майже з центру Славського. Для велосипедистів спуск буде зручним, бо прокладений на відкритій місцевості: це обладнана велотраса, що починається на вершині з великою галявиною, а завершується звичайною вулицею Олени Степанівни. Відтак обабіч подекуди немає дерев, хащів. Щоправда, є огорожі садиб. На вершину можна дістатись підйомником (платно). Він розрахований передусім на зимові види відпочинку, крім того, неодноразово зупинявся у робочий час. У літній сезон працює з 10:00 до 18:00, попередньо можна подзвонити і дізнатись деталі за телефоном: 0979231080.
Цю трасу для даунхілу на MTB відкрили у 2019 році, довжина 2,14 км. На ній є трампліни (“дропи”, “двогорбий”, “волрайд”, “зі столом”), естакади, контрухили, дерев’яні кікери різної висоти. Ґрунт утрамбований автами, відтак траса має відповідну ширину. За розмаїттям елементів цей даунхіл нагадує байк-паркові траси, тому спуск з неї – для досвідчених велорайдерів.
Гора Зворець – платний байк-парк
На її схилі є туристичний комплекс «Захар Беркут», що у сусідньому зі Славським селі Волосянка. Тут облаштували кілька трас (повноцінний байк-парк) різної складності, усі платні. Вартість можна дізнатись на сайті комплексу. Втім, справний цілорічний підйомник суттєво пришвидшує підйом на висоту понад 1200 м, – вивозить на вершину приблизно за 35 хвилин.
Чорна траса для даунхілу довжиною 3,2 км, з перепадом висот 500 м: контрнахили, трампліни різних типів, “змійки”. Вона є найпопулярнішою. Синя траса для ендуро легша для спуску і коротша – 2,7 км, перепад висот 400 м. Зелена – для кроскантрі.
Гора Рівна – швидкісний велоспуск
З Волосянки дорога веде у село Хащованя, над яким височить на 912 метрів над рівнем моря гора Рівна. Це дорога, утрамбована автомобілями до самої вершини, тому їхати як вгору, так і вниз ґрунтовою “колією”. Деякі ділянки болотисті, –ризик вгрузнути за вологої погоди, деякі – встелені гравієм. Вона є на відносно пологому схилі. Тому спуск буде під силу новачкам (навіть на велосипедах-гравелах). Руху густим лісом мало, значна частина – полониною. Втім, на Рівній немає трамплінів та контрнахилів. Тому це класичне кроскантрі.
Дрогобицький район також зручний відносною близькістю залізниці, що дозволяє перевезення велосипедів (електричка Львів-Трускавець). Можна добиратись у Дрогобич, Трускавець чи Борислав. Рух своїм ходом з цих міст стане розминкою перед підйомом.
Гора Цюхів Діл (Цюхів Верх) – швидкісні велоспуски
У 2022 році вона стала центром крутого і амбітного державного проєкту «Велобескиди». Адже є найвищою точкою для кількох піших і велосипедних маршрутів. На одному з них також спорудили байк-парк. Але усе по черзі.
На гору Цюхів Діл (Цюхів Верх) є аж чотири веломаршрути. Їх обладнали та офіційно відкрили у 2022 році. Вони є порівняно легкими, адже ними можуть їхати не лише двоколісні, а й автомобілі, – тобто ґрунтівка добре утрамбована, широка і не ускладнена якимись перешкодами чи конструкціями для стрибків.
Найцікавіший починається з Борислава. Щоб дістатись до нього, слід рухатись у напрямку Східниці. Після останньої зупинки у місті буде з’їзд ліворуч, – це початок вулиці Лісної. Близько 10 хвилин їзди нею, – і постане початок маркованого маршруту, з інформаційним щитом. Підйом триватиме від півтори до двох годин. Спуск – близько 20 хвилин: чимало крутих поворотів та мінімальні контруклони, – таке собі кроскантрі.
Другий підйом, також з Борислава, та іншої околиці міста, – з гірськолижного комплексу «Буковиця». Тут дещо пологіше, відтак спускатись легше, ніж на вулицю Лісну. Спуск ним буде через один відносно крутий віраж.
Веломандрівку можна буде також завершити біля скель Тустані чи у Східниці. Ці варіанти для більш впевнених роверистів. Рух схилами у цих напрямках швидкісний, бо майже увесь час спускатись без крутих поворотів, а лише з плавними вигинами стежки. Усе це разом додає швидкості.
Безкоштовний байк-парк у Карпатах
У Бориславі на вулиці Тустановицькій є гірськолижний комплекс «Буковиця», що з 2022 року може похвалитись безкоштовним байк-парком. Його спорудили як частину проєкту «Велобескиди». Катання на ньому є безкоштовним. Робочі дні тут – четвер, п’ятниця, субота, неділя. До байк-парку слід підніматись, і якщо велосипедом, то безкоштовно. Якщо ж хочеться зберегти сили, – можна скористатись підйомником. Вартість: 150 гривень за підйом, абонемент на 3 години – 250 гривень, також можна домовитись про підйоми на увесь день.
У ньому облаштували великі (дерев’яні) та малі (ґрунтові) контрухили, “стіл”, волрайди, пампи, спуск зиг-загом (і дерев’яною “змійкою”), можна вважати його байк-парком середньої складності. Є дві траси, частково покритi щебінем. Одна з них придатна для фрірайду. Для катання простішою буде достатньо навіть гравела.
Юрко Семашко спеціально для “Мандруємо світом”Фото авторські, пресслужби ЛОДА і Бориславської міської ради