Мабуть, кожен хоч раз у житті коли-небудь чув фразу “Подорожі розширюють світогляд”. Тепер і я впевнено можу сказати, що так воно і є. Якщо б мене зараз запитали, чому я обрала саме Македонію, то я б відповіла відверто, що не знаю. Македонія не була країною моєї мрії. Я взагалі нічого про неї не знала, аж поки не почала готуватися до поїздки. Але обставини складалися так, що квитки я купувала саме туди. І я вірю, що це було не випадково.
Моя подорож розпочалася з того, що я «застрягла» у Стамбульському аеропорту. Наступного ранку я таки приземлилась у Македонії. Втомлена, але щаслива, їхала до міста призначення. Перші мої враження від Македонії пов’язані з її природою. Це неймовірно гориста місцевість. Насправді ж, Македонія – дуже крихітна країна. В ній проживає лише 2 мільйони людей, половина з яких – у столиці. Місто Бітола, в якому я жила протягом двох місяців, ще менше. Перше, що мене вразило в ньому, пригадую, це вигляд великої гори на горизонті. Ось так собі ідеш по місту, завертаєш за ріг будинку і тут на тебе просто «навалюється» неймовірний вигляд гірської вершини, яка здається такою близькою. Перші два тижні я ходила і ніяк не могла до неї звикнути.
Не знаю чому, але у Македонії все здавалося набагато простішим. Від звичайного контакту з незнайомими людьми до імпульсивних рішень поїхати до Греції чи провести кілька акторських тренінгів для місцевої молоді. Можливо, вся справа у дивовижно чистому повітрі? А може, це тому, що тут ближче до Європейського Союзу, де так багато говорять про необмежені можливості людини? Авжеж ні! Відповідаю для себе самої. Вийшовши за рамки свого комфорту (а для мене це означало також переїзд у нову невідому країну), я змогла розширити певні ментальні рамки, які обмежували мене вдома. І мені це сподобалося!
Трохи похвалюся і з гордістю скажу, що в Македонії я вперше подорожувала автостопом! Втілила своє давнє бажання і провела серію тренінгів з акторської майстерності. Тут я вперше співала на караоке та грала у флорбол (скандинавська командна гра, один з різновидів хокею, грається пластиковим м’ячем, удари по якому наносяться ключкою).
Якщо б мені треба було назвати, що для мене найцінніше у подорожах, то перше місце неодмінно зайняли б люди, котрих зустрічаєш в дорозі. Навіть якщо це водій машини, з яким ти не можеш нормально поговорити через мовний бар’єр, або ж людина в аеропорту, з якою, мабуть, більше ніколи не зустрінешся, чи ті, з ким змушений ділити спільний простір помешкання і йти на поступки. Зустрічаючи людей, я зустрічаю інший світ зі своєю унікальною історією, досвідом, пережиттями. І тоді розумію, що всі ми чимось схожі, бо всі ми шукаємо, по суті, того самого – прийняття, любові, підтримки. Всі ми в певному сенсі рідні.
Все, що я пережила за ті два місяці, я називаю Досвідом, а він не має негативного чи позитивного забарвлення, і не має ціни. Тепер я розумію, що мені не потрібні дорогі готелі, наперед сплановані туристичні тури, і щоб все було гладко і без проблем. Поїздки цікаві тим, чого не заплануєш і не знайдеш у жодних путівниках. Головне – відкидати страх, сумніви і робити перший крок.
Довідка
Македонія – держава у Південно-Східній Європі, на Балканському півострові. Назва країни Македонія походить від назви античного царства Македонес. Імовірно назва означала або горяни, або високі люди. Більшу частину території Македонії займають середньовисокі гори (висота до 2764 м у межах хребта Кораб на кордоні з Албанією із плоскими вершинами й крутими глибоко розчленованими схилами. Клімат середземноморський. Літо спекотне сухе, зима м’яка дощова.
За часів ранньої античності Македонія, населена грецькими й елінізованими племенами, цілком увійшла до складу держави Олександра Македонського. Потім її завоювала Римська імперія, почався процес романізації місцевого населення. Та за походженням македонці є слов”янами.
Уляна Гладець