Срібна земля. Русинські села Словаччини

lubownia.jpg (34.03 Kb)

Щоб знайти сліди українців, які на цій землі здавна називали себе русинами, треба їхати в глиб Словаччини аж до словацько-польського кордону. Під високими Татрами історично розкинулися русинські села. Від Закарпаття аж до Татр мешкали русини. І хоча сьогодні, це досить віддалена від України територія, потрапляючи сюди відчуваєш себе ніби в дома. Це дивне відчуття Батьківщини в серці Словаччини не залишає.

lubownia1.jpg (33.73 Kb)

Місто Стара Любовня. Саме тут варто шукати сліди українців. Місто мальовничо розкинулося на пагорбах з виглядом на смерекові Карпати та високі Татри. Старий ринок зберіг ідеальну архітектуру пізньосередньовічного і ренесансного періодів. Над містом височіє старий замок, резиденція Угорських королів. Практично усю свою історію Словаччина перебувала під владою угорських правителів, саме вони визначали архітектурне обличчя тутешніх міст.

lubownia3.jpg (46.7 Kb)

Стара Любовня – місто, яке розташоване на півночі східної Словаччини на українсько-польсько –словацькому етнічному пограниччі. Вперше згадується в 1292 році. З 1412 до 1772 року Стара Любовня була під владою Польщі. Угорський король Жигмонд подарував місто Польщі. Над містом височіє середньовічний замок Старий Град. В старому центрі, на площі Ринок, є три костели, але перлиною Старої Любовні є Костел Святого Миколяша 13 століття, який зберігся в автентичному вигляді. Біля Старої Любовні вражає філігранністю дерев’яна греко-католицька церква святого Архистратига Михаїла. І там розкинувся цілий скансен старих українських дерев’яних хат. Звідси і починається наша подорож слідами русинів..

lub8.jpg (131.43 Kb)

До 1961 року в Старолюбовнянському повіті було 26 українських сіл, а це понад 14 тисяч українського населення. У місцевих школах навчання велося також українською мовою. Зараз цього вже нема. Русини асимілювалися, стали словаками, але своє коріння не забули. По селах тут досі чути українську мову і християнське вітання «Слава Ісусу Христу». Тут це ознака ідентичності. Бо так вітаються тільки русини, які здебільшого є за віросповіданням греко-католиками. У Старій Любовні є три чинні греко-католицькі Церкви, і такої кількості не має навіть у містах на Сході України. Справжнє русинське серце б’ється у селі Якубани, що в восьми кілометрах від міста Стара Любовня. lub6.jpg (67.01 Kb)Тут потрапляєш у цілі вулиці старих русинських дерев’яних хат. У цьому скансені люди не мешкають, хоча будинки електрифіковані, і до сімдесятих років в цих хатах жили люди. Колись тут вирувало активне українське життя. Після розпаду Австро-Угорської імперії у Старій Любовні виник перший орган закарпатських українців – Руська Народна рада, яка проголосила бажання злуки з незалежною Україною. В ухваленому маніфесті 1918 року йшлося: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї,такі ж як у нас, тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ..».

lub7.jpg (96.64 Kb)

У 1919 році Старо-Любовнянська Народна рада, об’єднавшись з Пряшівською народною радою увійшли до складу Центральної руської народної ради на чолі з президентом Августином Волошином. Але цим мріям українців – русинів не дано було збутися. В 20 столітті ці землі відійдуть до Чехо - Словаччини, і українці будуть назавжди відрізані синіми горами від своїх земляків на великій Україні.

cerkwa.jpg (113.74 Kb)

Сонце сходить і заходить над Карпатами, над русинськими хатами, над землею, яка ніколи так і не стане Українською державою. Але в серці цих Словацьких міст буде і далі пульсувати русинська кров та битися українське серце. 22 % відсотки мешканців Старої Любовні сьогодні – це греко-католики, тобто русини. Крім того є ще православна церква. До Старої Любовні приїжджають реставратори з України, щоб відновити історичні іконостаси в тутешніх Церквах, де досі відправляють літургію на староукраїнській мові. А духовну літературу священики Словацької греко-католицької церкви їздять купувати до Львова. Так, зв'язок з земляками та рідною землею тут не переривається..