Хоча їх є відносно небагато, однак вони легко привертають увагу оточуючих своїм одягом та незвичною поведінкою. Можуть сміливо зайти із гітарою у трамвай та розвеселити пасажирів піснею. Можуть випрошувати найнахабнішим чином у перехожих гривні, особливо настирно чіпляючись до іноземців. Це – роми, однак не всі з ним відрізняються такою екстравагантною поведінкою.
Для туристів площа Данила Галицького найперше цікава як точка, звідки зазвичай починається їх підйом на Високий Замок. При цьому вони мають навіть два варіанти підйому, кожен з яких розпочинається з цієї площі – або підійматись доволі довгим, однак більш впорядкованим шляхом через вулицю Максима Кривоноса, або піти дещо коротшим шляхом – попри середню школу N19, підйом тут помітно крутіший та не такий комфортний.
Географічні карти можуть чимало розповісти про ту чи іншу територію, а якщо говорити про карти, пов’язані з історією, то тут додається ще ідеологічний чинник – саме навколо них і виникають найскладніші суперечки.
Хоча декомунізація у Львові пройшла ще у минулому столітті, однак донедавна у місті зберігались окремі пам’ятники, пов’язані з тоталітарною добою. І не в якихось периферійних районах міста, а фактично у його центрі.
Зараз вже важко сказати, коли вперше людина поєднавши віск та гніт запалила першу свічку. Попри зовнішню простоту свічки це був черговий великий крок технічного прогресу, адже це був черговий етап підкорення вогню.
Про Різдвяні свята написано чимало різноманітної літератури, однак передусім вона стосується колядок, вертепів. Також на Львівщині ентузіасти зуміли відновити давнє ремесло виготовлення різдвяних звізд. Є чимало і кулінарної літератури, адже приготувати 12 пісних страв на свято – не так просто.
Етнічні та політичні кордони України ніколи не співпадали, понад те, етнічні межі розселення українців у старовину суттєво відрізнялись від сучасної карти розселення українців – це твердить громадський діяч та видавець історичних етнічних карт України Ростислав Новоженець.
Понад півроку витратив відомий львівський годинникар Олексій Бурнаєв для того, щоб здійснити свою давню мрію відремонтувати вежовий годинник у Мостиськах – він розташований на костелі Матері Божої Неустанної Помочі.
14 грудня 2014 року, через 431 рік після його кончини ракію з останками першодрукаря перенесли з музею Історії книги, який розташований на вулиці Коперніка.
