Етнічні та політичні кордони України ніколи не співпадали, понад те, етнічні межі розселення українців у старовину суттєво відрізнялись від сучасної карти розселення українців – це твердить громадський діяч та видавець історичних етнічних карт України Ростислав Новоженець.
Його інтерпретація історії доволі цікава та суттєво відрізняється від звичних для нас уявлень про Україну. Ось про це ми і говоримо з паном Ростиславом.
Про карти українських історичних та етнічних територій
З огляду на те, що нині з’явилось багато нової інформації, фонд, який я очолюю, взявся за видання карт України. Вважаємо, що графічні зображення легше запам’ятати. Ми видали 10 історичних карт України, історії українських земель, тому що територія українських земель в 10 разів більша, ніж сучасні політичні межі нашої країни. Є землі історичні та етнічні. Поясню різницю між цими поняттями. Історичні землі – це ті, які колись освоювали українці, але покинули під тиском інших народів. Етнічні землі – це землі, де українці компактно проживали на початку минулого століття. Але, крім етнічної території, є ще українські колонії далеко за межами рідної землі, здебільшого це території сучасної РФ та Казахстану. І в цій царині стільки білих плям, що досліджувати їх мали б цілі інститути.
Про те, які українські карти вже видано
Карти, які ми створили, відображають різні періоди історії України, хронологію подій. Це, зокрема, карти давньої України-Русі (5 – 10 століть), початку визвольних змагань 1918 – 1920 рр.: карти соборної України 1919 року та складової цієї держави ЗУНР. Створено також карту Голодомору – геноциду українців, карту Жовтого клину, однієї з українських колоній на Поволжі, карти діяльності ОУН та УПА, карту репресій проти українців, карту пам’ятників Шевченкові в Україні та світі. Крім того, є туристична карта «Українські місця в Польщі». Отож маємо 10 карт, на основі яких можна ґрунтовно аналізувати події української історії.
Про те, коли українська історична територія досягла максимуму
У десятому столітті праукраїнська територія простягалася від Балтійського до Чорного моря і сягала кордонів сучасної Німеччини та Австрії, охоплювала частину Румунії, всю Словаччину та Чехію, частину Польщі. Тодішній кордон виходить за межі 14-ти сучасних держав. Це — Україна від моря до моря. Однак відомостей про це ви не знайдете в українських музеях.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Про Київську Русь, якої не було
Ця держава називалась Русь. Згодом, щоб чітко було зрозуміло, радянська наука назвала її Київською Руссю. Історія цього періоду цікава тим, що близька до нас, адже саме тоді утворилися племена, на основі яких сформовано сучасні народи. Натомість часи скіфів, сарматів люди не завжди можуть осягнути. Наприклад, є територія сучасної Угорщини. Всі вважають, що там завжди жили угорці, насправді вони туди прийшли тільки 895 року. А що було до того? Це була Паннонія, незаселена болотиста місцевість. Римська імперія майже завжди мала проблеми з праукраїнцями, які жили в Карпатах і яких Птолемей називав оросами. Оскільки оросам не вистачало продовольства, вони робили набіги на Римську імперію. Тож Рим вирішив їм дати територію, де б вони могли добувати харчі самостійно. Їх переселили на територію Паннонії навколо сучасного озера Балатон, що означає «болото». На цій землі наші предки 476 року створили праукраїнську державу, а її першим князем був Одрацер – так називали його німці. Князівство проіснувало 415 років. Одрацер підступом захопив римський престол і з 479 року праукраїнець керував Римською імперією впродовж 14 років.
У 6-му – на початку 7-го століття виникла праукраїнська держава Велика Хорватія. Хорвати – це плем’я, яке жило на Західній Україні, зокрема у Карпатах, а його столицею було Стільсько. Нині це Перемишлянський район. Держава хорватів охоплювала, крім Західної України, північ Румунії, всю Словаччину та Чехію, південь Польщі. І цю державу разом з князівством на території Паннонії та державою Русь можна вважати найбільшим праукраїнським державним утворенням у Європі. Наша карта, присвячена цій темі, знаходиться у Львівському історичному музеї, і коли її уважно розглянути, то починаєш розуміти, який серйозний слід залишила держава, яка називалася Руссю. Якщо проїхатись по Словаччині, Чехії, навіть по Угорщині, то і зараз можна знайти багато населених пунктів, у назвах яких є корінь «Русь». Ми таких сучасних назв нарахували кілька десятків. Крім того, назва чеської столиці Прага походить від українського слова «пороги», Бухарест у перекладі українською означає «Дубровиця», а первісний варіант назви Лейпциг – Липсько, але сучасні дослідники не звертають на це уваги.
Олександр Сирцов