Чому нас вабить земля, де жили наші предки? Навіть, якщо сьогодні це територія іншої країни, нам так часто кортить поїхати туди, щоб відшукати старі хати, стежки, цвинтарі.. Місця, де любили, народжували дітей, пекли хліб, молилися українці. Це називається поклик предків, або голос рідної землі, яка говорить до тебе і сьогодні твоєю мовою.
Лемківщина – територія, де історично проживали лемки. Лемки – етнічна група, яка ніколи не відносила себе, ані до української, ані до польської культури, і завжди гордо називалася лемками. Лемки – це все ж таки одна з різновидів етногруп українських. Хоча поляки також претендують на свою спорідненість. Лемківська мова, традиції є українськими. Історично Лемківщина пролягала через Карпатські гори. Сьогодні, земля лемків знаходиться одночасно на території трьох країн: України, Польщі, Словаччини. Але, щоб знайти автентичну, майже недоторкану часом землю лемків, – треба їхати до Польщі та Словаччини.
У Польщі лемківські села збереглися у сучасних Малопольському та Підкарпатському воєводствах. Їхати треба до польських Карпат вглиб, і там в темних смерекових лісах до сьогодні живуть лемки. Вони здебільшого полонізовані, і навіть у другому поколінні, української мови чи лемківської говірки, нажаль, не пам’ятають. По дорозі ви будете минати лемківські села, де збереглися старі дерев’яні скансени та тризрубні церкви. Лемківські села в Польщі на карті мандрівника це: Ольховець, Зиндранова, Мисцова, Кремпна, Дешніца, Котань, Граб. Саме в них старі цвинтарі зберігають в собі пам’ять про лемків, які сто, двісті років тому і більше мешкали на цих землях. Тут скрізь знайдете імена та назви українською мовою. Лемки віддавна були греко-католиками, але сьогодні одиниці сучасник лемків у Польщі підтримують традицію своєї віри і відправляють літургію на староукраїнській мові.
У квітні 1947 року операція «Вісла», політикою Сталіна, стала початком кінця «світу лемків». Сотні тисяч людей були примусово вивезені зі своїх хат, сіл, з малої батьківщини, на нові землі – у Східну Галичину та Північно-Західну Польщу. Ніколи на ці землі вони більше не повернуться. Цілі лемківські села були знищені з лиця землі в радянській Польщі: спалені, або затоплені водою рік під штучні водосховища. Сьогодні ці величезні озера у мальовничих місцях між горами, ховають під собою затоплену українську Атлантиду – землю лемків.
Села, які вціліли, і нині стоять пусткою, як музеї часу під відкритим небом. Ніхто, окрім туристів і поодиноких пастухів худоби, не відвідує ці позамикані старі дерев’яні хати. Центр Лемківської культури в Польщі нині можна знайти у Зиндрановій. Це село на Південному Сході Польщі. Тут збереглися дерев’яні скансени, які відтворюють побут лемків від найдавніших часів, дерев’яні церкви XVI – XX століть. У Зиндрановій діє етнографічний та історичний музей Лемківщини. Хочете знайти поодиноких нащадків лемків? Помандруйте селами біля Зиндранови. Містична атмосфера темного лісу неодмінно приведе вас до лісової хати, де живуть люди схожі на лісових ельфів. Це будуть правнуки лемків, які дивом не покинули своєї землі. І їх – одиниці..
Щоб побачити землю лемків з висоти пташиного польоту, варто піднятися на гору Браньє гура, її висота 750 метрів над рівнем моря. Їхати до неї треба від села Конякова. Для туристів там встановили оглядову вежу. Звідти, як на долоні, видно Лемківщину заховану в глибині смерекових лісів у Словацьких та Польських Карпатах.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Серце Лемківщини в Польщі – це курортне містечко Криниця Здруй. Їхати треба трасою від Нового Сонча, це 35 кілометрів і 140 від Кракова. Там від віків жили лемки. Тут сьогодні є чинний греко-католицький собор УГКЦ, і навіть дві вулиці названі на честь святого Володимира. Вулиці в Криниці Здруй ознаменовані двома мовами: українською і польською.
Саме в Криниці народився світової слави геніальний художник – примітивіст Никифор Дровняк. Никифор був лемком, якого вважали розумово неповносправним. Біля греко-католицької церкви він просив милостиню і продавав свої «примітивні малюнки», нерідко на клаптиках паперу, бо не мав грошей на зошита. Ці його малюнки люди зі співчуттям купували, а потім викидали. Поки одного дня видатний польський маляр не побачив у Дровняку генія. Ще за життя Никифор здобув світової слави, а його малюнки нині варті мільйонів доларів. Цікавий факт, що Никифора тричі виселяли з Криниці Здруй, по операції Вісла, і він тричі повертався у своє містечко, – йшов сотні кілометрів пішки додому.
На місцевому цвинтарі є могила Никифора. Тут, на своїй землі, він залишився назавжди. Пам’ятник Никифору такий же абстрактний, якою була душа геніального художника – примітивіста. Геніального лемка..
yarynaMatviiv