Прилбичі – дуже мальовниче село у Яворівському районі Львівської області. Треба звернути з траси в ліво, яка їде на Яворів, проїхати ще два кілометри і ви на місці. З лівого блоку, минаючи польову дорогу, вас зустріне величезний римо – католицький костел у селі Тарновиця, який нині стоїть в цілковитій руїні.
В Прилбичах важко відшукати сліди Шептицьких. Ніщо не вкаже, що на території, де зараз стоїть клуб, колись красувався маєток родини Шептицьких. Радянська влада заклала під маєток п’ять бомб і зірвала останній спогад про велику родину Митрополита Андрея Шептицького. Згодом поставила на цьому місці клуб.
У щоденнику матері Митрополита Софії Шептицької, детально описано побут графів, ідеальний інтер’єр будинку, реліктові рослини, за якими доглядала сама Софія Шептицька. Все життя видатного роду Шептицький змальоване власницею маєтку. Сьогодні в Прилбичах, каменя на камені не залишилося від родинного дому Шептицьких. Тільки три старі липи, як німі свідки драматичних подій, які тут розгорталися у 40 – х роках минулого століття.
Але трохи історії. Маєток у Прилбичах придбав прадід митрополита Андрея Шептицького Атаназій Шептицький, який був греко – католицьким єпископом у Перемишлі. Відтоді, Прилбичі стають родинним гніздом Шептицьких. Його син, граф Іван Шептицький став дідичем у селі. Граф Іван Шептицький заклав унікальний парк – сад у Прилбичах, який проіснував аж до 1939 року, поки не був знищений радянською владою.
У1861 році граф Іван Шептицький повінчався з Софією Фредро, донькою видатного польського драматурга Александра Фредро, і в Прилбичах народилося їх семеро синів. У1871 році ціла родина отримує титул австрійських графів, а у 1872 році Шептицькі освячують новий двоповерховий палац, який збудували для свого щасливого життя. За спогадами племінниці Митрополита Андрея Шептицького, у палаці був цілий музей, де зберігалися унікальні полотна художника Симона Чеховича, пергаменти XVI століття, руські літописи, воєнні пам’ятки наполеонівських часів, дорогоцінна порцеляна. Бібліотека, яку заклав Іван Шептицький нараховувала 6 тисяч томів.
У Прилбичах нині діє музей Шептицьких, але в ньому немає артефактів з маєтку. Все розграбувала та знищила радянська влада. У музеї є лише одна тарілка з дому Шептицьких, яку подарував музею місцевий мешканець. Його дідо працював в маєтку садівником, і цю тарілку, на пам’ять, йому подарувала Софія Шептицька. Дивно, але лише ця одна тарілка вціліла у бурях часу, дійшла до нас, і пам’ятає руки своєї господині Софії Шептицької.
1904 року помирає Софія Шептицька, а 1912 року і граф Іван Шептицький. Маєток успадковує син Леон, який продовжив традицію «родинного гнізда». З цього маєтку вийшли люди, які творили історію 20 століття: Митрополит Андрей Шептицький, його брат Климентій, – засновник монашого чину Василія Великого і мученик за віру( був засланий в Сибір, де загинув). Восени 1939 року, Лев Шептицький з дружиною Ядвігою та священиком були розстріляні більшовиками у саду біля палацу. А розкішний маєток спецпідрозділ НКВД підірвав бомбами. До сьогодні, у Прилбичах вціліла лише родинна усипальня, де знайшли свій спокій великі із роду Шептицьких: Софія Шептицька, Граф Іван Шептицький, Син Лев з Дружиною Ядвігою. В 50-х роках двадцятого століття, радянська влада демонтувала капличку, де Софія молилася зі своїми дітьми. За спогадами мешканців, місцевий селянин, який знищив каплицю, через рік повісився, а невдовзі утопився і його син. У 1961 році на місці маєтку Шептицький звели клуб. Цей клуб стоїть і нині, як символ ненависті радянської влади до видатного роду Шептицьких.
Як виглядав маєток Шептицьких ми можемо бачити завдяки фотографіям, які вціліли, та малюнкам самої Софії Шептицької. В Прилбичах дух графів Шептицьких живе і сьогодні. Цю атмосферу їх присутності не змогли знищити ані вітри часу, ані радянська влада. Адже це люди, які пережили своє місце, своє століття, свою історію, свій час..
Віка Вислоцька