Як це дивно не звучить, але часом бути бездомним – це стиль життя. У деяких країнах люди, що залишилися без даху над головою, отримують безкоштовні квартири, новий одяг і можуть дозволити собі бути вегетаріанцем. Тож, розповідаємо про те, як живуть люди без певного місця проживання в різних країнах, які у них права і пріоритети.
Японія
В Японії бути бомжем – стиль життя. У японських бездомних є своє кредо: вони не займаються крадіжкою, не сперечаються з поліцейськими і взагалі ставляться до оточуючих з повагою. Крім того, рідко зустрінеш японського бомжа, який займається жебрацтвом, адже це не в пошані.
Багато бездомних ходять на роботу, працюють і заробляють гроші, а ночують в картонних коробках. Існують і ті, хто сам вибрав «вільний спосіб життя», щоб спокутувати гріхи минулого. Такі люди відрізняються від своїх «колег» тим, що мають квартири і будинки, які комусь здають.
Китай
У Китаї, як і в Японії, вважається, що працювати повинен кожен. Держава всіляко допомагає бездомним знайти роботу, дає їжу і іноді дах над головою. Крім того, тут існує безліч безкоштовних лазнь і кафе з неймовірно низькими цінами.
Німеччина
В Німеччині у кожного бездомного громадянина є своє посвідчення, яке дозволяє йому безкоштовно їздити на транспорті, харчуватися в громадських їдальнях і ночувати в парках і метро. Але навіть якщо посвідчення немає, для бездомних побудовані спеціальні кафе і нічліжки, які надають свої послуги всього за кілька центів.
Німецькі бездомні займаються жебрацтвом, але ненав’язливо. Тут мало хто дивиться на бомжів з презирством. Часто можна побачити, як люди виносять їм обід, одяг або пропонують сховатися від дощу в своєму будинку.
Ізраїль
В Ізраїлі про бездомних головним чином піклується уряд. Соціальні працівники постійно шукають для них дешеве і навіть безкоштовне житло – хостели, готелі та кімнати. Однак цей процес йде повільно. Основна складність в тому, що 2/3 бездомних – емігранти, які говорять на івриті дуже погано або не говорять зовсім. Головний заробіток місцевих бомжів йде від туристів, які приїжджають відпочити і подивитися місто.
Франція
У Парижі бездомних називають «клошарами», і їх кількість просто зашкалює. За останні кілька років до місцевих “клошар” приєдналися емігранти з бідних країн, тому кількість бездомних у Франції зросла вдвічі.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Паризькі бомжі живуть всюди: в парках, метро, провулках. У суспільстві бездомних існує ієрархія: новачки селяться в найвіддаленіших районах на околицях, а «авторитети» займають кращі квартали з хорошим заробітком. Чим вище статус клошара, тим більш прибуткове містечко йому дістається.
В цілому французький уряд всіляко дбає про бездомних, надаючи їм безкоштовну їжу і дах над головою в холодну погоду, але забезпечити таку кількість людей – важке завдання.
США
В Америці непристойно дивитися на бездомних зверхньо, а потрібно ставитися до них з повагою і турботою. Наприклад, в Каліфорнії часто можна спостерігати картину, як перехожий сідає поруч з «вуличним жителем» і веде світську бесіду.
Існують спеціальні наметові табори. У таких наметах можуть стояти телевізори, комп’ютери та інша недешева техніка. Багато бомжів забезпечені роботою і в змозі знімати собі квартири, але вибирають нічліжки, в яких можна помитися, відпочити і поїсти безкоштовно.
Крім того, американські бомжі отримують допомогу по безробіттю в розмірі $ 1 200-1 500 в місяць, тому багато хто може дозволити собі бути вегетаріанцями.
Великобританія
На відміну від США, де бездомні живуть в основному за рахунок федерального бюджету, в Великобританії велику підтримку бездомним надають благодійні організації, які забезпечують їх житлом, їжею і одягом.
Держава тут теж допомагає. Наприклад, якщо бездомними оголошує себе ціла сім’я, то згідно із законом їм зобов’язані надати безкоштовне житло, яке обов’язково має перебувати в тому ж районі, в якому навчаються діти. Тому, як правило, такі сім’ї селять в дорогих готелях і знімних будинках. Однак подібна щедра система забезпечення не стимулює бездомних працювати і вчитися. Більшість бомжів не мають ніякої освіти і ніде ніколи не працювали.
Австралія
В Австралії немає такого слова, як бездомний або бомж. Тут їх називають «населення, яке ночує на вулиці». На відміну від інших країн, відсоток бездомних в Австралії не перевищує 1%, а більшу частину, на превеликий жаль, складають молоді люди у віці до 19 років.
Для бездомних тут існує ціла безкоштовна мережа, яка включає в себе перукарні, пральні, кафе і нічліжки.
Марокко
В Марокко життя бездомних не таке веселе, як в європейських країнах. Основна частина бездомних – це діти, які втікають на вулиці і живуть там все життя. А іноді дітей спеціально відправляють на вулицю, через те що в родині немає грошей, щоб прогодувати всіх.
Держава їм практично ніяк не допомагає, проте є безліч благодійних організацій, які намагаються допомогти бездомним і якось виправити ситуацію. Наприклад, існує денний центр для безпритульних дітей, де намагаються їх нагодувати і залучити до громадського життя.
Не зовсім весело та приємно від такої інформації. Якщо подорожуючи різними країнами, Ви звернете увагу хоча б на одного бездомного, просто поставтеся до нього з розумінням.