«Куріца – нє птіца, Болгарія – нє заграніца» стверджувала недолуга радянська приказка, вочевидь маючи на увазі, що в цю країну найпростішу було отримати дозвіл на виїзд. Та, власне, це була єдина країна соцтабору, яка пропонувала відпочинок на морі. Пляжі Адріатики не були тоді настільки розрекламовані (та й тодішня Югославія була найбільш «неблагонадійною» в розумінні радянських чиновників), Куба – надто Далеко, Балтійське узбережжя Польщі – зовсім не те, а приморська Румунія ніколи не була курортною.
На користь Болгарія грало ще декілька факторів: найбільш лояльне керівництво серед усіх сусідів СРСР, більш зрозуміла кирилиця, схожа мова…
Гроші
Сьогодні Болгарія, як виявилося, не дорожча за Одесу чи навіть Кирилівку. А в багатьох аспектах навіть дешевша. Приміром, наші знайомі відпочили 5 днів за 11 тисяч на українському узбережжі в досить скромних умовах. А інші – лише за оренду квартири в Одесі в «двох зупинках» від моря виклали 1200 грн за добу.
Тоді як тур на чотирьох в Сонячний берег на 11 ночей (все включено, менше 100 метрів до моря) разом з проїздом (правда, доба автобусом), чотириразовим харчуванням, сімейним відвідуванням аквапарку і поїздками навколо (Поморіє, Бургас – не через турагенції, а самостійно) обійшлася менше ніж в 1000 євро. Тобто 20–22 євро (600–650 грн) на день за людину. Українські тарифи кожен може розрахувати самостійно. Наприклад в Кирилівці цього літа номери по 700–800 грн на добу були лише в стареньких базах, а щось більш-менш пристойне коштує в межах 1200–1600 за двомісний номер.
Море
Чорне море в районі курорт Сонячний берег в середині червня вже цілком придатне для купання навіть з дітьми. Більше того – діти будуть в захваті (а батькам спокійніше), оскільки як мінімум на 20–30 прибережних метрів глибина мінімальна. До 50–60 метрів діти зростом 130 см можуть пройти, а не проплисти. Автору, людині зростом 180 см, ноги не діставали до дна десь на відстані 100 метрів від берега.
Вода не лише тепла, але й прозора – можна роздивитися пальці ніг навіть коли води до шиї. Медуз нема. Водорості, принаймні в червні, також відсутні. Перші два дні дном сновигали крихітні рачки-самітники з раковинами. Абсолютно безпечні – коли найбільш сміливі намагалися висунутися аби вкусити того, хто їх витягнув з води – відчувалося лише легеньке подряпування.
Пляж
Світлий пісок, який через свій колір не був надто гарячим навіть вдень, хоча все ж припікав. Безпечніше ходити в капцях ще й тому, що пляж чистять, то не надто прискіпливо, обмежуючись вечірнім рихленням. А оскільки відпочивальники лінуються ходити по кілька десятків метрів до урн, то сміття все ж трапляється. Фактично через день ми знаходили в піску уламки скла. Хоча загалом тут чистіше, ніж на більшості українських пляжах. Якби ще недопалків не було… Але це окрема тема. Болгари палять дуже багато і всюди – на літніх майданчиках ресторанів, на зупинках, на пляжах, на дитячих майданчиках…
Важливий момент – шезлонги та парасольки. На відміну від багатьох готелів Туреччини, які мають власні ділянки пляжу і дозволяють своїм гостям користуватися його атрибутами безкоштовно (уже включене у вартість), пляжі Болгарії поділені на смуги – по черзі безкоштовна або комерційна зона. На перших з інфраструктури – лише пісок. На других – все що треба, але за «кусючими» цінами. 10 левів (близько 150 гривень) за шезлонг і стільки ж за парасольку. Якщо вас четверо, то щодня платити 1200 за прокат цих атрибутів пляжного відпочинку – занадто велика розкіш.
Сонце
Якщо ви звикли до українського моря, або до Середземного узбережжя Туреччини – то, будете здивовані, що сонце тут рухається «незвично». Оскільки берегова лінія переважно (крім невеликих відрізків) має орієнтацію південь-північ (а не схід-захід, як в Україні), то вранці сонце буде сліпити очі тим, хто пливе в море, а ввечері – заважати тим, хто купається, спостерігати за тим, що відбувається на березі (наприклад, слідкувати за дитиною чи час від часу наглядати за речами). Виняток сусідні Светий Влас та Єлєніце, а також розташований значно північніше Балчик.
Альтернатива
Сонячний берег, Єленіце (або Єленіте) та Светий Влас – це все громада Несебр (або Несебир). Головне місто громади – Несебир. Святий Влас теж має статус міста, а от Сонячний берег і Єленіте – просто курортні зони. Відстань між ними по лінії берегу – усього 14 кілометрів. Пройти пішки – не проблема. Але на такій короткій дистанції можна отримати абсолютно різні умови для відпочинку.
Несебир – «столиця» і більше підходить для екскурсій, ніж для курортного відпочинку. Особливо зважаючи на наявність старої частини міста. Якщо Сонячний берег – це достатньо широка смуга піску вздовж берега, то Светий Влас і особливо Єленіте, які фактично розташовані в нижній частині гірського масиву Стара Планіна, що наступає на море з Півночі. Тут більш кримські пейзажі і умови – порівняно невеликі пляжні зони і готелі каскадом вгору. Дуже красиво, але майте на увазі – якщо у вас не перша лінія, то доведеться підкачати ноги. А от Сонячний берег – повністю рівнинний курорт. Зате сонце тут буде «працювати» в звичному режимі – в розпал дня, коли краще утриматися від пляжу, заважатиме, а вранці і ввечері – світити збоку.
На південь від Несебиру (до Бургасу) також є місця для відпочинку – більш провінційні Ахелой, Равда та Поморіє. Головна відмінність – кам’янисті пляжі. Тому тут і відпочиваючих набагато менше. На Північ – в бік Варни – головним місцем для відпочинку вважається Обзор. Тут більше вілл на кілька родин, але й готелі щороку наступають. Зазвичай курортники селяться в приватних будинках (так дешевше), а харчуватися ходять в місцеві кафе.
В другій частині – менше відпочинкового і більше побутового