Є така загадка: “Посеред поля лежить дзеркало: скло блакитне, а рама зелена”. Перш ніж Ви здогадаєтеся, що це таке, зауважимо, – подібних природних «дзеркал» в Україні близько двадцяти тисяч. Скільки ж їх загалом на земній кулі – порахувати складно. Але де б вони не утворилися, обов’язково привертають особливу увагу та захоплення людини. Надто вже велике значення відіграють ці «дзеркала» у нашому житті та без них важко уявити людське існування. І головна їх цінність – прісна вода. Саме тут, і ще у річках, міститься майже вся доступна для використання вода.
Ви, напевно, уже зрозуміли, що мова йде про озера. Їх і справді важко не помічати та не захоплюватися їх красою. Але крім своєї надзвичайної краси, вони вражають ще й неабиякими багатствами, адже є головними природними водосховищами. У прісних озерах майже у 200 разів більше води, ніж у всіх річках світу. Але варто пам’ятати, що вода у великих озерах накопичується упродовж тисячоліть і запаси її відновлюються дуже повільно. Розповідаємо Вам все це для того, щоб Ви не забували про цінність води та берегли її.
Може, тому й ставляться до озер у деяких країнах з особливою шаною. Подекуди їхнє зображення можна побачити навіть на грошових банкнотах. Так, наприклад, відоме африканське озеро Чад зображено на грошових банкнотах багатьох Центральноафриканських держав (Габону, Камеруну, Республіки Конго, Чаду, Екваторіальної Гвінеї).
На грошовій банкноті африканської країни Малаві відображено озеро Ньяса, на грошах Руанди – озеро Ківу, на грошах Джібуті – озеро Ассаль.
Узбережжя Женевського озера намальовано на грошах Швейцарії. Є озеро і на грошах Фінляндії та ще дуже багатьох інших країн з різних частин світу.
Додамо, що саме від назви озера Чад походить назва однойменної африканської країни. А сполучення назв озера Танганьїка і острова Занзібар дало назву африканській країні – Танзанії.
В Україні озера також здавна шанують. Про них навіть складають казки та легенди. Одну з таких легенд, присвячену озеру Синевир, переказала українська поетеса Л. Забашта. В ній розповідається про дівчину з синіми очима, коханий якої загинув десь у горах. Дівчина дуже сильно ридала днями та ночами, за своїм коханим. І тоді між диких та безмежних Карпатських гір вилилося озеро з дівочих сліз, яке так і назвали – Синевир.
Отже, не випадково у нас в народі це озеро називають також – «Синє око», “Морське око”. Проте, справжня причина виникнення цієї найбільшої в Україні гірської водойми, звісно ж, інша. Вона утворилася на висоті 989 м внаслідок обвалу скель, які перекрили дорогу гірському потоку. Нині його продовжують підживлювати кілька гірських потоків, а витікає тільки один струмочок. Вода в озері чиста і має сталу температуру, яка дорівнює +11 С.
Але якою б не була історія виникнення озера Синевир ми рекомендуємо Вам його відвідати та насолодитися красою і загадковістю цього місця.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Якщо народження Синевиру відоме, то найбільше серед високогірних озер світу – Тітікака, що у Південній Америці, ще не розкрило повністю своїх таємниць. Незважаючи на те, що Тітікака міститься на висоті 381 м над рівнем моря, воно ніколи не замерзає. Температура в ньому також постійна і теж становить +11 С. Цікаво те, що хімічний склад води в озері такий самий, як і в Тихому океані. До того ж у його водах мешкає багато представників морської фауни, зокрема акул. А на його берегах – руїни давніх міст із залишками портових споруд. Усе це вказує на те, що Тітікака не завжди було озером і мало зв’язок з Тихим океаном.
А от численні озера-лимани на півдні нашої країни безперечно мають зв’язок з океаном, тільки Атлантичним. Адже вони утворилися у пониззях річок, неподалік від місць їх впадання в Чорне море. Оскільки ця територія повільно опускається, то майбутнє таких водойм сумнівне. Однак, поки що, озера-лимани захищаються від солоних морських вод піщаними пересипами. Щоправда, вони ненадійні і тому час від часу, не витримуючи натиску морських хвиль – руйнуються. Тоді озера отримують чергову порцію солоної води.
Солоні озера в нас можна зустрічати й далеко від моря. І серед них є просто унікальні. Як, наприклад, озеро в якому неможливо потонути. Воно знаходиться біля селища Солотвино, Рахівського району, Закарпатської області, поруч із шахтами, де видобувають кам’яну сіль. Розміри цього дива природи – приблизно 50*60 м. Людина може без жодного руху триматись на поверхні води, хоча до дна декілька метрів. У Солотвинському солоному озері навчитися плавати надзвичайно легко. Саме ж купання і плавання в озері викликають приплив бадьорості. Крім того водні процедури допомагають лікувати різні захворювання. Тож, приїжджайте, відпочивайте, релаксуйте та найголовніше – оздоровлюйтеся.
Втім, найбагатшою на озера та лимани є Одеська область. І тут своїми розмірами насамперед вирізняється найбільше озеро України – Ялпуг (Ялпух), що утворилося в заплаві Дунаю. Якщо Ви якось захочете не просто відвідати це озеро, а обійти його навкруги, то наберіться сил і приготуйтеся до тривалої подорожі. Адже довжина Ялпуга 39 км, а ширина сягає 5 км.
Але все одно, йому важко рівнятися з найдовшим серед прісноводних озер світу – африканським озером Танганьїка. Воно й не дивно. Озеро Танганьїка утворилося не у заплаві, а у величезній тріщині земної кори і тепер простягається з півночі на південь на 670 км. Глибина цього розлому зумовила й «морську» глибину Танганьїки – 1435 м.
Глибший тільки Байкал, що також виник завдяки розлому в земній корі. Завдяки спільному походженню обидва озера, наче брати близнюки, – дуже схожі за своєю конфігурацією і розмірами.
Кожне озеро має свій життєвий шлях. Воно народжується, старіє, вмирає… Тому, швиденько плануйте подорож і вперед за неймовірними враженнями.