Про кримських татар ми мало що знаємо. Звісно, більшість українців літом бували у Криму на відпочинку, однак з етнографією корінних мешканців півострова мало хто знайомився. Це при тому, що історія українців та кримських татар дуже тісно пов’язана – неможливо написати історію України без розлогих згадок про кримських татар і навпаки.
На жаль кримським татарам знову довелось покинути рідний дім через російську окупацію. Частина з них осіла у Львові. Про звичаї цього народу розповіла кримсько-татарський етнолог Ульвіє Аблаєва. Передусім її розповідь стосувалась основних звичаїв кримських татар, які пов’язані з народженням, весілля та похоронами.
. . . . . . .
«Ці сакральні події притаманні для культури кожного народу, вони є магічними, тож такі обряди розвинуті й у кримських татар. Ще на початку ХХ століття за одягом можна було легко розрізнити, до якої національності належить людина: чи перед вами українець, чи кримський татарин. У Криму, наприклад, жителі окремих районів чи навіть сіл носили штани різних кольорів та з різними візерунками. Річ у тім, що за шаріатом хлопцям і чоловікам забороняли розмовляти із дівчатами та жінками, однак, побачивши незнайомку, легінь міг відразу здогадатись, що дівчина, яку він зустрів біля джерела, походить, скажімо, зі Східного Криму, і таким чином зрозуміти, в яке саме село йому слід засилати сватів.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
У кримських татар є прислів’я про те, що дочка ще у колисці, а придане вже готове, тобто його треба було готувати із самого малку. Дівчаток одягали, як дорослих, але більш урочисто. Наприклад, вони носили головний убір, обшитий фесками, тобто золотими монетами. . . . . . . .
Уже з 9 років дівчатка вчилися працювати на ткацьких верстатах – вони стояли у кожному будинку. Роботи в них було чимало, адже до 17 років, коли їх уже могли видавати заміж, потрібно було підготувати не менше ніж 120 власноруч витканих рушників. Окрім того, вона мала зробити багато інших речей, наприклад, прикраси для коня.
Олександр Сирцов
. . . . . . .