Катакомби Вінниці датують 17 століттям. Хоча виникнення вінницьких підземель пов’язують з необхідністю ховатися від набігів татар ще у 15-16 століттях. Однак документально їх існування підтверджується лише з 17 століття. Кілька підземних ходів на випадок облоги вели від єзуїтського монастиря до берегів Бугу. Дослідник підземель і геолог за фахом Володимир Книш навіть склав схему підземель у центрі. Знайшли історики і метричні книги костелу за 1714-1759 років.
Вінницькі катакомби, це синтез оборонних, монастирських, «евакуаційних», господарських та технічних підземних споруд, що були прориті на глибині від 1 до 8 метрів та постійно поглинались новими етапами підземного будівництва. У Вінниці є тунелі цегляні, склепіння котрих мають 2,2 м х 3,5 м. Це саме ті монастирські тунелі, про котрі говорять, що ними могла проїхати карета. Але часто за катакомби люди сприймають провали підвалів знесених будинків початку 20 століття, хоча інколи ці підвали пов’язані тунелями з великими магістралями катакомб.
Вінницькі катакомби мають кілька розгалужень, загалом вважається, що їх довжина понад сорок метрів і пролягають вони через усе місто. Одна частина підземних ходів починається з кухні Свято преображенського монастиря, інша – сполучає Домініканський і Єзуїтський костели. Дослідники вважають, що цими ходами якраз і користувалися монахи єзуїти у 17 столітті
Вінницький письменник Анатолій Секретарьов у своїй книзі «Місто над Бугом» пише, що таємничі підземелля колишніх монастирів вабили до себе шукачів скарбів і нелюдів, які розграбовували поховання. Іноді ці підземелля демонстрували поважним гостям. Ось як, наприклад, описує відвідування Мурів у 1904 році подільським губернатором одна з супроводжуючих його осіб. «Ми з губернатором спустилися в підземелля, що виявилося напрочуд просторим. Мерехтливе світло смолоскипів, що тримали пожежники, вихоплювало з темряви то розриту шукачами скарбів глиняну підлогу, то порожні ніші стінних камер, де колись спочивали останки вельможних осіб. — пише Анатолій Секретарьов. — У бічній кімнаті нашим очам відкрилося зображення людського кістяка в повний зріст. Пальці кістяка стискали держак високо піднесеної коси. Чорна фарба, якою було майстерно виконано це зображення, вже посіріла від часу.
Доцент вінницького Політехнічного університету, інженер Володимир Попов розповів про стан підземелля біля Спасо – Преображенського Собору. За його словами, вхід має довжину не 18 метрів, а близько 40 та веде до Південного Бугу. Передає видання «Вінниця20 хвилин».
З огляду на минулий досвід, було припущення, що під підлогою є підземний поверх. Він і був виявлений у вигляді камери-колектора. А під цією камерою, випадково, віднайшли вхід у тунель. 40-метровий прохід і перетинає територію поблизу подвір’я Художнього музею та закінчується обвалом ґрунту. На території під комплексом Собору виявлені можливі ознаки ще одного підземного ходу, який веде також в бік Художнього музею. Але де закінчується — поки що не відомо.
Що буде з катакомбами Вінниці наразі не відомо. За прикадом польського Любліна тут можна облаштувати ціле підземне місто, та відкрити його туристам. Однак для цього потрібні великі кошти на реставрацію та консервацію підземних лабіринтів міста.
фото зі сторінки Фейсбук Вінницькі Катакомби