Чепурне місто, в якому так мало мешканців і туристів і так багато цікавих закапелків, упевнено крокує до свого туристичного майбуття. Де варто побувати у Чернівцях?
Знамениті чернівецькі блузки, вишиті бісером, нагадують квітник. Такими ж заквітчаними є їхні ткані килими і тайстри. Тож недарма й самі Чернівці здобули собі назву “квітка Буковини”. Тут на перехресті кількох культур: української, румунської, єврейської, австрійської та інших мирно уживаються найкращі здобутки матеріальної та духовної культури.
Перше, що приємно вражає у Чернівцях – це “діагональ” міста. Чимось нагадує комп’ютерну гру, коли маєш перескочити на інший рівень, аби дістатись до мети: спадисті вулички і круті підйоми, як на веселих гірках.
Друге і не останнє, що вражає у Чернівцях, це дбайливо відреставровані будинки і мінімум реклами. Вціліла архітектура – і не десь там і десь тут, а така, яка становить гармонійний ансамбль і не разить новобудовами в центральній частині міста.
І що тішить понад усе – немає туристичного ажіотажу. А іноді здається, що й взагалі якоїсь туристичної гарячки тут немає. Хоч туристам раді та сприймають їх поблажливо і привітно. Вартує тільки щось запитати, як відразу цікавляться, звідки ви і чи надовго? Словом – спокійно і квітучо.
Для того, аби максимально зануритись в атмосферу цього міста, краще ходити пішки. Якщо обрати собі маршрут від Ратуші та рухатись в напрямку Митрополичих Палат, то дорогою будуть траплятися гарні будиночки і локальні базарчики біля зупинок. (Певна річ, у Чернівцях є знаменитий і безрозмірний Калинівський ринок, але жодної історичної цінності він не становить). До слова, немає проблем із продуктовими точками, яких у центрі також достатньо. Доброзичливі чернівчани завжди підкажуть, якою вуличкою дійти до музею чи театру та будь-якої іншої точки, яку ви шукаєте.
До Ратуші варто підійти опівдні – там щодня о 12.00 сурмач виграє буковинський романс:
В’ється, наче змійка, неспокійна річка,
тулиться близенько до підніжжя гір.
Там, на тому боці – там живе Марічка
в хаті, що сховалась у зелений бір…
Те, що конче треба побачити з широко розкритим від подиву ротом – Митрополичі Палати, більше знані як Чернівецький університет. (Спадщина UNESCO). Приклеївшись до групи туристів, можна прослухати коротку лекцію і залишитись на території, щоби наробити купу знимок і погуляти парком, розташованим за плечима головного корпусу. До слова, саме тут знімали сучасне ультра-модне і молодіжне кіно “Тіні незабутих предків”.
Що ще цікавого можна побачити у Чернівцях? Та багато чого. І всього за кілька днів не осягнути. Недільне надвечір’я рясніє гуляннями вздовж пішохідної вулиці ім. Ольги Кобилянської. Це у Чернівцях найчепурніша і найцікавіша вулиця. Тут звучать румунські мелодії, ходять молоді панянки в сукенках і знимкуються молоді пари біля карети. Не дивно, адже навпроти карети – міський РАГС. Тут же поруч – вуличні музики і багато-багато сувенірних крамничок.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Що не надто приємно дивує – це ще совіцькі назви вулиць, присутні в самому центрі міста. Вони нагадують жирні плями на дорогих костюмах, які досі чомусь не вивели. Сподіваюсь, недовго чекати.
Музично-драматичний театр і площа перед ним – гордість міста. Тут, як у правдивому Голлівуді, є алея своїх зірок: Володимира Івасюка, Іво Бобула, Василя Зінкевича та інших поважних людей, уродженців Буковини. Успішно працюють музеї та культурні центри.
Щодо культурного центру, то Чернівці славляться літературним фестивалем MERIDIAN CZERNOWITZ і навіть видають книжки учасників.
Для шанувальників творчості Володимира Івасюка тут працює квартира-музей. Відвідати варто навіть заради того, аби побачити оригінали текстів пісень, речі, якими користувався композитор і меблі, які Володимир Івасюк спроектував особисто.
А для тих, хто не полінується і знайде музей-квартиру Ольги Кобилянської, також буде цікаво зайти в гості до знаменитої письменниці. Музей розташований у невеликому одноповерховому особняку на тихій вуличці. Дві кімнати у будинку — меморіальні. Це робочий кабінет і спальня, де представлені меблі і особисті речі Ольги Кобилянської.
Не бракує у місті й митців. Тут кілька разів на рік влаштовують знаменитий “Чернівецький фортель” – виставку-продаж авторських робіт. Частина коштів від продажу йде на благодійність та процвітання міста.
І вже, коли час вирушати додому, знову відчутний перепад висот. Дорога веде повз Ратушу і будинок-корабель вниз, на вокзал. Споруда вокзалу, до речі, також історична і чепурна, про що свідчить табличка на фасаді.
Текст і фото Оксана КРИШТАЛЕВА, Львів