У місті багато видів заболоченої місцевості, фахівці класифікують їх за характером розташування і живленням болота біля річок, озер, морського узбережжя. Вони можуть бути розташовані в одному басейні (річка Наньду), охоплювати якусь певну зону (узбережжя і прибережну акваторію), або харчуватися від двох (мангровий ліс Дунчжанган і район Яншань) і більше джерел (водосховища Фентань і Тіла). Загальна площа заболоченої місцевості в околицях Хайкоу досягає близько 29,1 тис. Гектарів.
Для боліт біля Хайкоу характерне формування класичних екосистем морських островів, а також вулканічний рельєф. Іншою їх відмінною рисою є наявність мангрових лісів. В околицях Хайкоу розташований природний заповідник Дунчжайган, якому присвоєно національний статус. Він є найбільшим заповідним парком заболочених земель КНР: тут зустрічається 36 видів мангрових дерев, що є найбільшим показником в країні. За це його часто називають “генофондом мангрових лісів Китаю”.
Ще однією особливістю боліт Хайкоу є, як кажуть самі жителі, “гармонія водної та вогненної стихій”. Близько 33 тисисяч років тому завершилося останнє виверження розташованої тут вулканічної гряди Цюнбей, в результаті якої була сформована єдина в сучасному Китаї територія з вулканічним рельєфом в тропічному кліматі – на цьому місці утворилися болота Яншань.
Влада Китаю ще в давнину взяла під охорону мангрові ліси, а також їх флору і фауну. Китайські історики виявили безліч офіційних документів, які наказували місцевим жителям не завдавати шкоди рослинам і тваринам і захищати заболочені землі. Зберігати їх в первозданному, природному вигляді за довгі століття вже стало для місцевих жителів справжньою традицією.
Через вулканічний рельєф і унікальні умови Яншань часто порівнюють з внесеною до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО древньою іригаційною системою Дуцзянянь в провінції Сичуань. Жителі Хайнань давно виявили, що вода яка пройшла через вулканічну породу очищається і використовують цю іригаційну систему з безліччю дамб і каналів уже 1200 років. Наприклад, в селі Жубеньцунь розташований колодязь Сияньцзін (дослівно з китайської “Чотириокий колодязь“), історія якого налічує 400 років.
25 жовтня 2018 року на 13-й конференції країн – учасниць Конвенції про водно-болотні угіддя (також відома як Рамсарська конвенція) Хайкоу був удостоєний міжнародного визнання. Він став одним з 18 міст, які увійшли в водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією.
У Хайкоу створені десятки громадських організацій з понад 9 тисяч добровольців, які займаються проектами в сфері захисту навколишнього середовища і популяризації концепції зі створення екологічної цивілізації.
Екосистеми, які проходять через Хайкоу з річок Уюаньхе і Мейшехе вдалося відновити, що дозволило значно підвищити якість води в них, а також облагородити їх берегову лінію.
Хайкоу має намір повною мірою задіяти багаті ресурси заболочених територій і буде розвивати екологічний туризм і охорону здоров’я.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Подорож Італією – Паола
У 2018 році в Хайкоу з’явилося 93 нових підприємства з іноземним капіталом, що в два рази вище за показник 2017 року. Обсяг використаних іноземних інвестицій склав $ 250 млн. Економічному зростанню міста також сприяє розвиток туризму, морських круїзів і введення безвізового режиму для громадян 59 країн. Крім того, в останні роки було відкрито 15 нових рейсів. Пасажиропотік міжнародного аеропорту міста Мейлань виріс в 2018 році на 29%, склавши 1 млн 130 тисяч пасажирів.
Місто відоме серед іноземних і китайських туристів як курорт, проте наступним завданням влада вважає перетворення його водно-болотних угідь і мангрових лісів у “візитну картку” Хайкоу.