Нації народжуються завдяки войнам. Це парадоксально, але це саме так, підтвердженням цього є історія українців – наша нація буквально народилась у полум’ї війни, причому це сталось двічі з інтервалом у майже сто років.
Перший етап створення незалежної України відбувся в роки Першої світової війни, коли частина українців почали усвідомлювати себе окремим народом. Саме тоді на карті світу вперше з’явилась Україна як окрема держава – на жаль, на короткий період. Друге фактичне народження України ми бачимо зараз, і знову ж таки відбувається це у полум’ї російсько-української війни. Про це розмовляю зі своїм гостем – істориком Олегом Павлишиним.
Про те, чому українська державність відродилась саме в цей період
До 1914 року про самостійність та соборність України говорилося в далекій перспективі, бо розв’язати українське питання ані в межах Австро-Угорської, ані Російської імперії не було можливості, максимум йшлося про автономію. Вважали, що, якби перемогла Австрія, то на теренах, забраних від Росії, було б створено Українську державу, а якби перемогла Росія, то тоді би йшлося про об’єднання російських земель та їх звільнення від німців, австрійців та євреїв.
Про те, чи усвідомлювали себе українці окремим народом 1 серпня 1914року
Тут є проблема, адже процес націєтворення в Галичині розвивався динамічніше. Натомість у Східній Україні такого розуміння не було. Водночас навіть у Галичині панувала самоназва русини, а визначення «українці» утвердилося згодом.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Про галицьке москвофільство та його джерела
Москвофільський рух тоді вже спадав. Однак Росія, особливо перед І Світовою війною активно фінансувала його, давала кошти на видання москвофільських газет, діяла російська розвідка. Москвофільство виникло на початку другої половини ХІХ століття, коли українські діячі, особливо священики, розчарувались у підтримці з боку австрійського уряду підтримати домагання українців на автономію Східної Галичини.
Але разом з тим у 1860-х роках зародився народовецький рух, який вважав, що є одна українська нація від Карпат до Кавказу, включаючи Кубань. І вже наприкінці ХІХ століття народовці почали переважати, особливо, коли з’явились такі блискучі адвокати, як Кость Левицький, Кирило Трильовський, Теофіль Окуневський.
Чи знали українці в роки І Світової, що вони стріляють в українців
Під час бою не було переговорів, хіба що коли в полон брали, то виявляли, що супротивники говорять тою самою мовою. Власне такою була битва на Маківці, коли українці стріляли в українців.
Про першу російську окупацію Львова у 1914-1915 рр.
Найперше виникли панічні настрої, казали, що росіяни всіх ріжуть, дітей беруть на штики. І це було частково правдою, особливо щодо частин, які було сформовано з кавказців. Водночас ставлення російських військових до селян було непогане, адже, що серед них було чимало українців. Однак ставлення до організованого українського руху було негативне. Під час наступу російських військ насильства не було, хоча вже тоді відчувалось упередження до євреїв. Ситуація змінилася під час відступу росіян: тоді вони зі злобою палили хати, нищили дороги. Специфіка І Світової війни полягала в тому, що бої в місті не вели. Наприклад, біля винниківської рогачки війська зустрів президент Львова, передав їм символічні ключі віл міста. Російські розвідники проїхали автомобілем через місто та переконалися, що там вже немає австрійських військ, і після того їхня колона пройшла вулицями Личаківською і Городоцькою і продовжила рух на захід.
Олександр Сирцов