Львівська залізниця. Коротка історія воєн

111_u_1918_roci_na_stancii_persenkivka_ishli_zhorstki_boi__foto_volodimira_dubasa.jpg (261.87 Kb)

Хоча у ХХ столітті Львів, окрім двох світових воєн пережив ще кілька локальних конфліктів, однак нашому місту можна сказати пощастило – значних руйнувань Львів так і не зазнав. І Перша, і Друга світова войни фактично оминули місто – основні бої точилися на підступах до Львова.

Разом з тим казати, що войни жодним чином не зачепили Львів так само буде неправильно – бої в місті були надзвичайно запеклими, при цьому найзавзятіше боротьба йшла саме за володіння залізничними станціями, найперше – за головний вокзал Львова.

. . . . . .

Бої за львівський двірець

Варто сказати, що за австрійської влади Львівський залізничний двірець вважали одним із наймодерніших у Європі – всі технологічні новинки того часу були на Львівському вокзалі. Однак унаслідок жорстоких протистоянь надбання залізничників утрачено. Про драматичну історію львівських залізничних станцій розповів Роман Патик, директор музею Львівської залізниці. Він, напевне, ліпше за інших знає про ці події.

Першими Львівський вокзал зруйнували росіяни – під час відступу зі Львова 15 червня 1915 року. У листопаді 1918 року двірець потерпів знову, цього разу його знищили поляки. Оборону вокзалу тоді тримали українці, натомість поляки намагались їх вибити звідти – бій тривав 6 годин. До речі, в музеї національно-визвольних змагань є картина польського художника, на якій зображено цей бій. На думку Романа Патика йдеться про перестрілку між українськими та польськими військами, яка відбулась у вокзальному тунелі та біля виходу на третій перон. Поляки таки оволоділи вокзалом, однак українці утримались на станції Підзамче а також на Високому Замку – там біля гроту стояла українська батарея з трьох гармат і обстрілювала вокзал, який зайняли поляки. Звісно, після утвердження польської влади у місті вокзал відбудували заново. Набагато менше пощастило Чернівецькому вокзалу Львова – він знаходився на місці сучасного приміського вокзалу. 1919 року там вибухнув склад амуніції, який майже зруйнував будівлю – залишився лише один флігель, натомість самого вокзалу вже не відбудовували.

. . . . . .

Бої на Персенківці

Втім бойові дії йшли не тільки за головний львівський двірець, а й за станцію Персенківка. 5 листопада цю залізничну станцію, яка тоді знаходилась фактично за межами Львова, бомбардувала польська авіація. Після штурму головного Львівського вокзалу сюди відступив курінь УСС із 600 бійців. Також саме на Персенківці відбувся бій між українським та польським панцерниками.

Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді

Бомбардування львівського вокзалу у ІІ Світовій війні

Через 20 років, 1 вересня 1939 року Львів зазнав перших руйнувань – німецька люфтваффе бомбардувала вокзал. Перші совєти встигли лише підготувати проект відбудови вокзалу. На практиці це зробили німці – вочевидь, сподіваючись, що сюди вони прийшли всерйоз і надовго. Щоправда, ті ж таки німці вдруге розбомбили Львівський вокзал у червні 1941 року. Власне їхньою ціллю була не так сама будівля, як скупчення радянських потягів, яке було на вокзалі. З тих самих міркувань – аби знищити німецькі потяги, Львівський вокзал у липні 1944 року розбомбили радянські літаки. Тоді ж радянська авіація помилково розбомбила торговельно-розважальний пасаж з кінотеатром «Гражина» який знаходився поруч зі сучасним пам’ятником Степанові Бандері. Радянські льотчики цілилися в заклад святої Терези, де тоді знаходилась німецька військова частина.

Втім пілота, який розбомбив львівський вокзал, збили німці – сталось це над Брюховичами, а літак впав на територію сучасного дитячого табору Львівської залізниці. Роман Патик припускає, що літак збили саме після бомбардування, інакше він просто би вибухнув у повітрі. За іронією долі виявилось, що льотчиком, який бомбардував Львівський вокзал, був українець та Герой Радянського Союзу Іван Доценко. За офіційною версією, екіпаж бомбардувальника загинув на місці падіння літака. За неофіційною -- Івану Доценку вдалось вижити, його кинули в радянський табір, потім якимось дивом на літаку він потрапив на Аляску, а звідти – в Канаду, де став вождем індіанського племені. Власне на основі цієї драматичної історії створено сюжет фільму «Той, хто пройшов крізь вогонь».

. . . . . .

Втім є ще один цікавий момент, уже з повоєнної історії Львівського вокзалу. Тоді це був таємний військовий об’єкт, і прізвища його перших повоєнних начальників засекречено.

Олександр Сирцов