Туристичні новини

Львовознавець та лікар Юрко Охріменко не часто розповідав про своє дитинство, яке прьойшло на вулиці Драгоманова, де жила його бабця. Саме від неї він вперше почув історію про львівського Гобсека – багатія Шпрехера, власника чималої нерухомості. Можливо саме тоді, з розповідями бабці у ньогопрокинувся інтерес до вивчення Львова – і який тривав до передчасної смерті Юрка Охріменка у квітні 2016 року. Про своє дитинство та підсовєтський Львів він розповів мені в інтерв’ю.

Залізничні станції, які знаходяться у Львові є найкращим індикатором розвитку міста. Для прикладу: у східній частині міста свого часу існувала станція Личаків. Станція припинила своє існування, однак і ця частина міста не особливо розвинулась – там обмаль промислових підприємств, так само не надто активно велось будівництво житла.

Найнеграмотнішими у відтворенні львівських назв традиційно відзначаються російські джерела. Було це ще за часів совіцького Львова, коли тогочасні господарі не надто вникали у семантику українських назв, триває це й досі – у російських путівниках можна знайти вулицю «Русскую» у центрі самого Львова.

Фігури Матері Божої – мабуть найпопулярніший елемент архітектури міста. Скільки їх є у місті – достеменно вам ніхто не скаже, але чи ви перебуваєте в центрі міста, чи на Сихові, Левандівці, Рясному – у кожній дільниці Львова ви можете їх побачити – чи то як самостійний елемент архітектури, такий собі міні-пам’ятник, чи як архітектурну деталь, яка вбудована в спеціально зроблену нішу в будинку.

Назви львівських вулиць мінялись неодноразово, однак був період, коли це робилось особливо часто – кінець 30-х – середтина 40-х років, коли польська влада у місті змінилась на совіцьку, та на німецьку, і у 1944 році – прийшли другі Совіти. Топоніміка міста тоді змінювалась особливо стрімко. Про це я писав раніше, на що отримав такий відгук у Facebook:

Є матеріальні речі, які існують не довго, однак залишаються в пам’яті людей. Надто, коли після них залишаються матеріальні пам’ятки, пов’язані з ними. От шанувальники історії транспорту навіть зараз згадують про приміські електрички, які колись їздили Львовом та його найближчими околицями.

Найстаріший львівський трамвай 1909 року я побачив на перехресті Вітовського – Коперніка. Щоправда через свій поважний вік він не їхав власним ходом – його на буксирі тягнув КрАЗ.

Протягом історії львівські вулиці кілька разів масово перейменовували – часті зміни державної приналежності міста давалися взнаки, тож кожна держава, яка приходила на ці землі намагалась утвердитись і в міській топоніміці.

Личаківський цвинтар не даремно є одним з найпопулярніших туристичних маршрутів, адже саме тут поховано чимало видатних діячів української та польської культури, біографія яких була пов’язана зі Львовом.