Степан Давимука, який на початку 90-х років очолював Львівщину, а тепер є пенсіонером є пристрастним колекціонером – він зібрав найбільшу в Україні колекцію екслібрісів, яку передав Львівській національьній бібліотеці імені Василя Стефаника. Отож про колекціонування екслібрісів ми й говоримо з ним.
Львовознавець та лікар Юрко Охріменко не часто розповідав про своє дитинство, яке прьойшло на вулиці Драгоманова, де жила його бабця. Саме від неї він вперше почув історію про львівського Гобсека – багатія Шпрехера, власника чималої нерухомості. Можливо саме тоді, з розповідями бабці у ньогопрокинувся інтерес до вивчення Львова – і який тривав до передчасної смерті Юрка Охріменка у квітні 2016 року. Про своє дитинство та підсовєтський Львів він розповів мені в інтерв’ю.
Залізничні станції, які знаходяться у Львові є найкращим індикатором розвитку міста. Для прикладу: у східній частині міста свого часу існувала станція Личаків. Станція припинила своє існування, однак і ця частина міста не особливо розвинулась – там обмаль промислових підприємств, так само не надто активно велось будівництво житла.
Найнеграмотнішими у відтворенні львівських назв традиційно відзначаються російські джерела. Було це ще за часів совіцького Львова, коли тогочасні господарі не надто вникали у семантику українських назв, триває це й досі – у російських путівниках можна знайти вулицю «Русскую» у центрі самого Львова.
Фігури Матері Божої – мабуть найпопулярніший елемент архітектури міста. Скільки їх є у місті – достеменно вам ніхто не скаже, але чи ви перебуваєте в центрі міста, чи на Сихові, Левандівці, Рясному – у кожній дільниці Львова ви можете їх побачити – чи то як самостійний елемент архітектури, такий собі міні-пам’ятник, чи як архітектурну деталь, яка вбудована в спеціально зроблену нішу в будинку.
Назви львівських вулиць мінялись неодноразово, однак був період, коли це робилось особливо часто – кінець 30-х – середтина 40-х років, коли польська влада у місті змінилась на совіцьку, та на німецьку, і у 1944 році – прийшли другі Совіти. Топоніміка міста тоді змінювалась особливо стрімко. Про це я писав раніше, на що отримав такий відгук у Facebook:
Є матеріальні речі, які існують не довго, однак залишаються в пам’яті людей. Надто, коли після них залишаються матеріальні пам’ятки, пов’язані з ними. От шанувальники історії транспорту навіть зараз згадують про приміські електрички, які колись їздили Львовом та його найближчими околицями.
Найстаріший львівський трамвай 1909 року я побачив на перехресті Вітовського – Коперніка. Щоправда через свій поважний вік він не їхав власним ходом – його на буксирі тягнув КрАЗ.
Протягом історії львівські вулиці кілька разів масово перейменовували – часті зміни державної приналежності міста давалися взнаки, тож кожна держава, яка приходила на ці землі намагалась утвердитись і в міській топоніміці.
