Львів є містом багатим на пам’ятники, однак більша частина з них розташована чи то в самому центрі міста, чи, як то кажуть, ближньому центрі. Спальні райони, за окремими винятками не можуть похвалитись великою кількістю скульптур.
Львівський архітектор Михайло Ягольник є співавтором трьох популярних львівських пам’ятників – Іванові Трушу, Никифору Дровняку та Володимиру Івасюку. Однак архітектор мріє колись встановити у місті пам’ятник ще одному нашому видатному землякові – фізику Івану Пулюю.
Львів є одним з небагатьох міст світу, яке заховало річку, на берегах якої розташовано під землю. Сталось це багато років тому і втрата річки безумовно позначилась на житті міста.
Не так давно на у славному курортному містечку спробували відзначити 1000-літній ювілей заснування містечка. Це викликало обурення у науковців – інформації про давнє походження Славська у них немає, вперше воно згадується під 1483 роком, там само там не проводились археологічні дослідження, тож чи було на цьому місці якесь поселення раніше інформації немає.
Дата заснування того чи іншого населеного пункту – одне з найскладніших питань для істориків, адже документів, які б підтверджували цю подію зазвичай немає, тож загальноприйнята серед істориків дата ніколи не може стати остаточно доведеною – у будь-який момент можуть з’явитись документи, які ставлять під сумнів усталену дату.
Львів є малою батьківщиною для багатьох видатних культурних діячів. Одним з них є польський письменник Станіслав Лем, дитинство якого пройшло неподалік львівського університету. Згодом він неодноразово згадував рідне місто, тож його перу належить одна з кращих книг про міжвоєнний Львів «Високий замок».
Попри те, що про Львів видано чимало путівників, є величезна кількість різноманітних карт, врешті сучасні засоби навігації, однак все це – так би мовити «теоретично». А на практиці Львів є дуже складним для орієнтації містом, де людина, яка не надто добре знає місто може легко заблукати.
Якою є ваша асоціація при слові «забігайлівка»? Напевне у більшості – не дуже чисте приміщення, з високими столиками, де збираються не надто заможні люди, аби в теплій компанії випити «по п’ятдесять» та голосно потеревенити про життя із друзями.
Окрім лева, який став символом Львова у міській топоніміці вшанована ще одна тварина – коза. На її честь названо як одну з дільниць міста – Козельники, так і вулицю Козельницьку.
