Річ у тім, що на зламі ХІХ — ХХ століть найбагатшою людиною у Львові був горілчаний король Юзеф Бачевський. Його власністю був найбільший у краї горілчаний завод, тож будь-які захцянки Бачевського виконували. Коли хвороба прикувала його до ліжка, його працівники замовили у Франції спеціальне обладнання, за допомогою якого тіло магната після смерті за допомогою слуг змогло пройти від храму до цвинтаря за каретою з труною. Для цього слуг спеціально вдягнули і з’єднали з тілом покійника, який повторював їхні кроки. І вже перед самою могилою його поклали у труну.
З погляду медицини, це неможливо, адже після смерті м’язи застигають. Втім Ігор Гавришкевич припускає, що їх могли обробити якимись спеціальними розчинами, у Бачевського грошей на це вистачило. Цю легенду підтверджує уже хоча б той факт, що для Бачевського було надзвичайно важливо, що відбуватиметься з його тілом і як вшановуватимуть його пам’ять після смерті. Не випадково, мабуть, і те, що саме його гробниця є найбільшою на Личакові.
Олександр Сирцов