Шукати у центрі Львова будинки з 13-м номером – справа невдячна. Ви можете витратити на це купу часу, пройти чимало вулиць, але… позитивного результату так і не буде.
Граф Потоцький не любив число «13»
Найцікавішим прикладом є вулиця Коперніка. Отож будинок, де був знаний кафе-бар «Молочний», має 11-й номер. Наступний після нього будинок – палац Потоцьких має 15-й номер. Інший будинок, що все-таки є між ними, так само 15ий. Що ж, граф Станіслав Потоцький був людиною забобонною та водночас мав достатньо влади, аби збудований ним палац не мав фатального номеру.
22 листопада 1919 року під час, ймовірно найпершого в історії міста авіашоу, на палац впав літак. Споруда зазнала чималих пошкоджень (повністю згорів дах), пілот загинув, а тодішній власник Альфред Потоцький виражав обурення. Палац відновлювали аж до 1931 року.
Іронія долі полягає ще й у тому, що протягом кількох десятків років тут діяв міський Будинок щастя – на весільний рушничок тут ставали тисячі молодих пар.
Львів’яни таки не любили фатального числа і всіляко уникали вішати на фасад табличку з цими двома цифрами. Звісно, скласти повний список львівських вулиць, де відсутній “фатальний” номер складно, однак навіть побіжний огляд міської карти показує – граф Потоцький у своєму марновірстві не був одиноким. Окрім вулиці Коперніка будинку N13 немає також на вулиці Братів Рогатинців, Гуцульській, Донцова, Дудаєва. Зауважу, що мова йде про центральну частину Львова. У міжвоєнній Польщі та за часів бабці-Австрії на бажання городян таки зважали. Ну а ті мешканці переживали – раптом злощасне число вплине на їх життя, або ж, якщо відкрити крамницю з нещасливим номером не піде покупець?? Або ж не захоче селитись постоялець у готелі? Ну а те, що граф Потоцький був людиною марновірною тепер не підлягає сумніву. Натомість совіти цим не переймались. 13-й будинок з’явився зокрема на тих старих вулицях, що утворились після об’єднання кількох вулиць. Наприклад, на вулиці Франка, що фактично складається з кількох окремих вулиць. Або ж Городоцька, – також була складена з кількох вулиць, при цьому довелось міняти і стару нумерацію будинків.
Совіти, які прийшли після війни до Львова особливою грамотністю не відзначались, іноземних мов не вивчали навіть на рівні алфавіту. Ось так на карті Львова і з’явився будинок вул. Стрийська 46 ц. Ось так буквально з польської і переклали.
У Львові ніколи не було трамваю N13
Тим часом вельми цікавою є і нумерація львівського транспорту. Найстарішим, звісно є трамвай, однак на початку його маршрути мали буквені позначення, і лише з 1930 року була запроваджена сучасна нумерація трамвайних маршрутів. Цікаво що вже тоді на головному залізничному вокзалі була кінцева зупинка трамваю N1, який тоді їхав на Личаківську рогатку. Що цікаво вже тоді було запроваджено три трамвайні маршрути, які приблизно відповідають сучасним. Наприклад вже у 1930 році у нашому місті курсував трамвайний маршрут N3, який з’єднував Янівську рогатку із Личаківським кладовищем, що приблизно відповідає сучасному трамвайному маршруту N7. Трамвайний маршрут N5 з’єднував залізничний вокзал із депо на вулиці Волинській (приблизно відповідає сучасному трамваю N6). І врешті трамвайний маршрут N 10 у 1930 році сполучав Замарстинівську рогатку із Технічною школу (приблизно відповідає сучасному трамваю N4). Ну а в 1949 році остаточно сформувались трамвайні маршрути NN 1 та 9, і відтоді ці маршрути є незмінними. А вже у 1952 року з міських вулиць зник трамвайний маршрут N 8. Цей номер більше не використовували, хоча зараз львівські електротранспортними почали використовувати номери маршрутів NN 10 та 11. До речі, у Львові ніколи не було трамвайного маршруту N 13, хоча до війни у місті були трамваї NN 14 та 15.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Цікавіша ситуація з нумерацією тролейбусів. Із 1966 року практично за незмінним маршрутом працює тролейбус N7, який з’єднує ст. Скнилів та площу Кропивницького а віднедавна його продовжили до львівського університету. Ще один маршрут, який тривалий час функціонує без жодної зміни, є «9», яка з 1971 року з’єднує аеропорт та вулицю Січових стрільців. Втім, вже близько тридцяти років тому тролейбусний маршрут N13 створили (з вулиці Грінченка до центру).
Сучасний хаос у нумерації громадського транспорту
Але якщо раніше у нумерації тролейбусів був порядок, то сучасну схему інакше, як хаотичною не назвеш. Вже багато років на вулицях Львова не працюють тролейбуси NN 1, 4, 5, 6, 8. Натомість ще два роки найбільшим тролейбусним номером був маршрут N13. Однак протягом кількох років на вулицях працювали тролейбусні маршрути N 20 та 25. У результаті створюється ілюзія, що у місті є 25 тролейбусних маршрутів, однак на практиці їх тільки десять. До розквіту тролейбусної мережі у Львові ще далеко.
Але справжній безлад коїться із нумерацією міських автобусів. Наприклад автобусний маршрут N 138, або ж взагалі екзотичні автобусні маршрути NN 1001, 1002, 1003, 1004. І при цьому у місті немає, скажімо 945-го автобусного маршруту. Причина такої дивної нумерації суто чиновницька – одні маршрути призначає місто (одно- і двозначні), інші – область, але вони обслуговують місто (тризначні), і врешті маршрути, які призначило місто для обслуговування передмістя, але тепер їх контролює область (чотиризначні).
Олександр Сирцов