Народжена війною
Нації народжуються завдяки войнам. Це парадоксально, але це саме так, підтвердженням цього є історія українців – наша нація буквально народилась у полум’ї війни, причому це сталось двічі з інтервалом у майже сто років.
«Куплю си газету» вже неактуально. Треба ровер…
«Куплю си ґазету, сяду до трамваю. Бувай ми здорова, я вже від’їжджаю» — цю пісню співали ще у міжвоєнному Львові – газета була одним з основних атрибутів тогочасного життя.
Станція між двома мостами
Залізничні станції, які знаходяться у Львові є найкращим індикатором розвитку міста. Для прикладу: у східній частині міста свого часу існувала станція Личаків. Станція припинила своє існування, однак і ця частина міста не особливо розвинулась – там обмаль промислових підприємств, так само не надто активно велось будівництво житла.
«Білий кінь», «Унітаз» та інші львівські кав’ярні
У совіцькі часи поруч із сухими офіційними назвами закладів громадського харчування існували соковиті та веселі неофіційні назви тих самих закладів. Справді, стандартні вивіски «Соки-води», «Пельменнна» чи, наприклад «Їдальня N 129 Франківського тресту громадського харчування трудящих» аж ніяк не покращують настрій.
Тінь Лемберга на вулицях сучасного Львова
Найнеграмотнішими у відтворенні львівських назв традиційно відзначаються російські джерела. Було це ще за часів совіцького Львова, коли тогочасні господарі не надто вникали у семантику українських назв, триває це й досі – у російських путівниках можна знайти вулицю «Русскую» у центрі самого Львова.
Мандрівки Божої Матері
Фігури Матері Божої – мабуть найпопулярніший елемент архітектури міста. Скільки їх є у місті – достеменно вам ніхто не скаже, але чи ви перебуваєте в центрі міста, чи на Сихові, Левандівці, Рясному – у кожній дільниці Львова ви можете їх побачити – чи то як самостійний елемент архітектури, такий собі міні-пам’ятник, чи як архітектурну деталь, яка вбудована в спеціально зроблену нішу в будинку.
Українські вулиці у польському Львові
Назви львівських вулиць мінялись неодноразово, однак був період, коли це робилось особливо часто – кінець 30-х – середтина 40-х років, коли польська влада у місті змінилась на совіцьку, та на німецьку, і у 1944 році – прийшли другі Совіти. Топоніміка міста тоді змінювалась особливо стрімко. Про це я писав раніше, на що отримав такий відгук у Facebook:
Слідами сихівської електрички
Є матеріальні речі, які існують не довго, однак залишаються в пам’яті людей. Надто, коли після них залишаються матеріальні пам’ятки, пов’язані з ними. От шанувальники історії транспорту навіть зараз згадують про приміські електрички, які колись їздили Львовом та його найближчими околицями.
Як старенький львівський трамвай став маршруткою
Найстаріший львівський трамвай 1909 року я побачив на перехресті Вітовського – Коперніка. Щоправда через свій поважний вік він не їхав власним ходом – його на буксирі тягнув КрАЗ.